Вівторок, 22.08.2017, 01:40 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Історія селища Покотилівка




На окраїні міста Харкова у мальовничій місцевості розкинулося селище Покотилівка.

Територія, на якій виникли селища Карачовка і Покотилівка, були охоронними землями Переяславського князівства, а згодом Московської держави, яка охоче давала землі переселенцям-українцям із Придніпров'я, які тікали від гніту панської Польщі. Переселення українців із Придніпров'я на територію нинішньої Харківщини почалося з другої половини XVI століття і продовжувалося у XVII столітті. Даючи землі і всякі пільги, грошове і хлібне утримання переселенцям, Московська держава покладала на них разом з російськими служивими людьми захист кордонів російської держави від татар. Так з'явилося Донецьке городище.

Повз Донецькоге городище на Харківське городище з півночі на південь протягнувся старовинний Новоросійський, а потім Катеринославський поштовий тракт, по якому проходив Чумацький шлях у Крим за сіллю, і до побудови залізниці здійснювалося сполучення з півднем Росії. В 1787 році Катерина II, направляючись на Південь через Харків, проїжджала цим трактом. Ці місця, проїздом у Крим, відвідав і О.С. Пушкін. В ХVIII-ХІХ сторіччях у місті Харкові починається інтенсивний розвиток промисловості і залізничне будівництво. Зростає населення міста Харкова, гостро постає житлове питання.

Під кінець 90-х років поступово починає забудовуватися селище Карачовка (Єлізаветполе) по східну сторону Катеринославського тракту. За переказами, назву Карачовка селище отримало тому, що в період російсько-турецької війни тут проживали карачаївці.          До 80-90 років були побудовані платформа Карачовка і станція Покотилівка. Прокладеною залізницею з півночі на Харківський вокзал 22 травня 1860 року прибув перший поїзд. З 1900 року поступово починає заселятися і селище Покотилівка, в основному залізничними службовцями і робітниками депо.

До 1917 року селища Карачовка і Покотилівка в адміністративному відношенні входили до складу Жихарської волості. Благоустроєм ніхто не займався. Якщо в селищі Покотилівка територія була розділена на дільниці і мала вулиці, то в селищі Карачовка ніяких вулиць не було. За ініціативою жителів і на зібрані ними кошти на перехрестях вулиць було встановлено 5 часових ліхтарів «Люкс». Водопостачання забезпечувалось водовозом, який розвозив воду бочкою по дворах, а згодом -кількома десятками колодязів, виритих домовласниками. Охорона здоров'я здійснювалася лікарями - жителями селища Покотилівка: Школи в селищі не було, дітей навчали в церковно-приходських школах і учбових закладах міста Харкова. Торговельна мережа була представлена внизу, в Карачовці, бакалійною крамницею і корчмою кулака Кириченка.

У грудні 1917 року в селищі встановлюється Радянська влада. В 1918 році було організовано революційний комітет. Після закінчення громадянської війни у 1920 році в селищі провели перепис населення, згідно з яким тут було 139 хазяйств і 865 жителів. В 1920 році було відкрито школу, в якій навчалося 26 дітей. Заняття проводились п'ять разів на тиждень. За період навчання діти отримували знання обсягом 5 класів. Займалися діти тих батьків, які могли платити за навчання або грошима, або продуктами.

У вересні 1922 року селище Покотилівка приєднується до Харківської волості. В  1923 році була відкрита Покотилівсько-Карачовська школа. За парти сіло 57 учнів різного віку.  Навесні 1935 року селища Покотилівка і Карачовка стали самостійними. Було обрано селищну Раду депутатів трудящих Покотилівки, головою якої обирають Добросклонського.

Селище Покотилівка розташоване в східній частині Харківського району Харківської області. Площа населеного пункту складає 482,59 га, площа Покотилівської селищної ради - 1323,77 га. Основною структурно – планувальною одиницею населеного пункту є квартали одноповерхової житлової забудови садибного типу в кількості 2166 дворів, а також окремі квартали з багатоповерховою забудовою, загалов 37 будинків. В селищі чітко виражений громадський центр, де розташовані селищна рада, школи, магазини.